На головну  Карта сайту           Війти   

Конотопський інформаційно-історичний портал
 
Головна → Живопис

З історії художнього життя на Конотопщині

Конотопcька земля здавна була відома своїми талантами, які внесли чималіш внесок в культурне життя Батьківщини. Це К.С. Малевич, М.І. Драгомиров, С.І. Пономарьов та інші.
Грунтовних історичних досліджень розвитку культури нашого міста на жаль ніхто не проводив, але ці питання частково знайшли своє відображення в нарисі про Конотоп Є. Маленка і газетних публікаціях І.Рябенка.

В Конотопському краєзнавчому музеї зберігається багато зразків декоративно-прикладного мистецтва невідомих авторів, які жили в нашому місті у далекому минулому. Це вишивка, гончарні вироби, різьблення по дереву.

Археологічні дослідження виявили чималу кількість кахлів, які відрізняються оригнальністю малюнка і своєрідною стилізацією. Якщо уявити всю складну технологію виготовлення кахлів у нашому місті десь на початку XVII століття, то стане зрозумілим, що виробинвтво було б неможливим без художників.

Процес виготовлення форми потребував оригінального малюнка-ескіза не тільки рослинного орнаменту, а і жанрових сцен. Знайдені зразки кахлів підтверджують, що такі майстри у місті вже тоді існували. Автора статті цікавлять питання розвитку образотворчого мистецтва на Конотопщині тому проблема буде розглядатися вузькопрофільно.

В.середині ХVIII століття в місті Конотопі існувало 5 церков. Істрико-статистичний опис Чернігівської єпархії, складений Філаретом Гумилевським у 1847 році, їх перелічує в такому порядку: церква Богородиці, Вознесенська церква, Успенська, Миколаївська та Богоявленська.

Звичайно, всі перелічені церкви (з яких, до речі, залишилося тільки дві) мали свої іконостаси і навіть настінні розписи. Хто ж працював над створенням цих ікон? В основному місцеві художники. Можливо, вони залишаться невідомими назавжди.

В книзі "Художнє життя на Україні в ХVI-ХVIII ст." П.М. Жолтовського згадується декілька імен наших земляків, яких не влаштовувала доля малоосвічених богомазів і вони йшли навчатися до Києва. Павловський Іван в 1768 році був прийнятий до малярні Києво-Печерської Лаври і вже через рік був відпущений як іконописець, що мав право на самостійну роботу. Ще одне ім'я. Шаровський Гнат - син козака Конотопської сотні навчався іконопису в Києво-Межигірському монастирі, а з 1764 року працював в малярні Києво-Печерської Лаври.

На жаль, в самому місті не існувало ще іконописних майстерень і подібні роботи виконувалися за допомогою сторонніх художників, які набирали собі помічників з місцевих жителів. Про початок XIX століття особливих відомостей, які б висвітлювали активне художнє життя в Конотопі, поки що невідомо. А ось з середини XIX століття з Конотопським повітом тісно пов'язане життя видатного українського художника і поета Т.Г. Шевченка, який підтримував теплі дружні стосунки з сім'єю Лазаревських.

Трохи пізніше з одним із славетних наших земляків М.І. Драгомировим була пов'язані імена видатних майстрів пензля І. Рєпіна, В.Сєрова, М.Пимоненка. М. І. Драгомиров і І.Ю. Рєпін познайомилиса навесніт 1889 року в Петербурзі, де перший працював начальником Академії генерального штабу. Художник І.Рєпін вже на той час розпочав свою роботу над відомою картиною "Запорожці". З тих пір їх зв'язувала тісна дружба. Пізніше був написаний портрет доньки Драгомирова - Софії. У вересні 1889 року художник пише портрет Михайла Івановича і ця робота була однією з найкращих з серії портретних образів І.Рєпіна. Зараз портрет знаходиться в Державному історичному музеї в Москві. М.І. Драгомиров добре розумівся на образотворчому мистецтві і як міг допомагав художникам. Відомо про лист, який майже перед смертю, в 1904 році, написав відставний генерал до Рєпіна, де просив потурбуватися про молодого художника, нашого земляка Дмитра Ільченка і допомогти йому вступити на навчання до Академії художеств в Петербурзі.

В кінці XIX - на початку XX століття Конотоп був звичайним провінційним містом Російської імперії, де вже почала зароджуватися промисловість. Тут проходила залізниця, що з'єднувала Москву і Київ. А ще це був, мабуть, найцікавіший історичний відрізок в художньому житті міста.

В цей час починає свої перші експерименти майбутній художник з світовим ім'ям К.С.Малевич - батько супрематизму. Поряд живуть і творять художники з академічною освітою О.Гофман, Г.Яременко, М.Ванштейн, А.Лазарчук.

В Конотопському повіті на хуторі Іванівському (тепер с.Шевченкове Бахмацького району) оселяється і живе один із засновників відомих Пересувних виставок М.М.Ге. Але про все по-порядку.

На початку 1900-х років в Конотопі вже існувала приватна іконописна майстерня В.Лисенка. Василь Лисенко народився в 1864 році в селі Матіівка на Чернігівщині. На долю цієї людини випали тяжкі випробування. З 1878 року Василь залишається без батьків. Він був старший у сім'ї і на його плечі лягла турбота про молодших братів. Починає заробляти на хліб, працюючи помічником заїзджих богомазів, які розмальовували навколишні церкви.

В 1884 році здійснює спробу вступити до Академії художеств. Зумів протриматися в Петербурзі лише рік - не було коштів на існування. Повертається додому і вже через декілька тижнів їде до Києва навчатися в відомій рисувальній школі М.Мурашка. Знову гостро стала проблема коштів і молодий талановитий учень залишає школу. З 1892 року Василь Лисенко переїздить до Конотопу і починає будувати власний будинок, в якому пізніше буде тримати іконописну майстерню і найкращу бібліотеку з мистецтва у місті. В майстерні він на власні кошти утримує п'ятеро учнів. Деякі з них стали відомими художниками. Наприклад, П.Волчек-Подольний став відомим реставратором творів епохи Рубльова і Ушакова. До речі, він написав і портрет свого вчителя, який подарував родині художника.

Не здобувши професійної освіти, Василь постійно шукав нагоди поспілкуватися з справжніми майстрами живопису і така нагода трапилася.

В 1906 році до Конотопу на постійне місце проживання приїхав Олександр Емільєвич Гофман (1884-1939) - випускник Петербурзької Академії художеетв, пізніше - Московського художнього училища, член Петербурзького товариства художників мав уже великий професійний досвід. Він часто брав участь у виставках товариства, що проходили в Петербурзі та Москві. Художник не переставав творчо працювати і в Конотопі, викладаючи малювання в Комерційному училищі. В. Лисенко та О.Гофман часто бували разом на етюдах, зустрічалися після роботи, спілкувалися.

В цей час у Конотопській гімназії працює А.Г.Лазарчук (1870- 1934), пізніше відомий художник і талановитий педагог. Серед відомих творів майстра портрет Т.Г.Шевченка, що зберігається в Київському музеї українського мистецтва, а варіант цієї роботи є в Конотонсивому краєзнавчому музеї.

З нашим містом тісно пов'язане ще одне ім'я провінційного художника Г.Г.Яременка (1874-1915). Народився він в с.Бахмач Конотопської повіту. Навчався в школі М.Мурашка в Києві, пізніше - в Петербурзі. Тяжке фінансове становище змушувало юнака переривати навчання в Академії, але він все ж таки знайшов сили здобути професійну освіту. Багато малював і виставляв свої роботи на огляд ширшого глядача. Був організатором щорічних виставок у Мінську, де викладав малювання в Комерційному училищі Пізніше Г.Яременко переїздить до міста Суми, де також викладає малювання в Комерційному училищі. В Конотопському краєзнавчому музеї зберігається велика добірка його робіт.

К.С.Малевич (1878-1935) народився в Києві. З батьком, спеціалістом цукроварної справи, приїздить до хутора Вовчик Конотопського повіту (нині Конотопський район), а трохи пізніше в місто Конотоп. Самотужки займається живописом. В 16 років робить спробу працювати професійно. В своїх спогадах залишив цікаві рядки про наше місто кінця ХІХ століття:

"Я жив далеко від Невського проспекту у дуже гарненькому українському будиночку, оточеному садком. Написав я перше - полотно - "Місячна ніч", писав більше за враженнями ..."

Ці рядки свідчать про перші кроки в живописі автора "Чорного квадрата".

Можна впевнено стверджувати, що юний Казимир бачив твори О.Гофмана, АЛазарчука і інших живописців, які на той час проживали в нашому місті Але, на жаль, в своїх спогадах він про це не згадує.

Продовжуючи невеличкий нарис про художнє життя Конотопа, треба згадати, що на початку 30-х років О.Е.Гофман створив свою студію, яка існувала в Будинку культури залізничників. В ній навчалося багато талановитої молоді. Випускниками студії були Заслужені художники України ДЛученко і В.Масик, член Спілки художників СРСР В.Литвинов і багато інших. Народився в Конотопі в 1931 році художник О.Ю.Смирнов -майстер пейзажу. Зберігаючи велику любов до свого краю, Олег Юрійович подарував краєзнавчому музею з власної колекції 227 творів живопису, графіки і скульптури, а також частину своєї бібліотеки. Ці твори зберігаються в фондах музею і конотопці вже неодноразово мали можливість познайомитися з ними на різноманітних виставках.

Закінчуючи невеликий нарис про художнє життя Конотопцини, хотілося б нагадати, що серед наших земляків є чимало відомих письменників, поетів, музикантів, людей інших напрямків культури. Але є ще і багато таких, чиї імена нам невідомі Тому актуальним завданням у роботі місцевих краєзнавців повинен бути пошук цих невідомих митців і вивчення історії культури рідного краю.

Володимир Борошнєв


Погода Конотопі



Facebook YouTube Погода в Конотопі • Пошук по сайту • Оновлення



© 2011 Конотоп від сивої давнини до сьогодення.